Шрифт

Тит. (гл.3 ст.1-15)

Апостол на церковно-славянском. Послание к Титу святого апостола Павла

КЪ ТI~ТУ ПОСЛА~НІЕ СТ&А~ГW ҐПО~СТОЛА ПА~VЛА.

ГлавA G

Воспоминaй тBмъ начaлствующымъ и3 владёющымъ повиновaтисz и3 покарsтисz, и3 ко всsкому дёлу бlгу готHвымъ бhти:

в7 ни є3ди1наго хyлити, не сварли6вымъ бhти, но ти6химъ, всsку kвлsющымъ кр0тость ко всBмъ человёкwмъ.

г7 Бёхомъ бо и3ногдA и3 мы2 несмhсленни, и3 непокори1ви, и3 прельщeни, раб0тающе похотeмъ и3 сластeмъ разли6чнымъ, въ ѕл0бэ и3 зaвисти живyще, мeрзцы (сyще и3) ненави1дzще дрyгъ дрyга.

д7 Е#гдa же блгdть и3 чlвэколю1біе kви1сz сп7са нaшегw бGа,

є7 не t дёлъ првdныхъ, и5хже сотвори1хомъ мы2, но по своeй є3гw2 млcти, сп7сE нaсъ бaнею пакибытіS и3 њбновлeніz д¦а с™aгw,

ѕ7 є3г0же и3зліS на нaсъ nби1лнw ї}съ хrт0мъ, сп7си1телемъ нaшимъ,

з7 да њправди1вшесz блгdтію є3гw2, наслBдницы бyдемъ по ўповaнію жи1зни вёчныz.

и7 (За?.) (Чaдо тjте,) вёрно сл0во, и3 њ си1хъ хощY тS и3звэщaти, да пекyтсz дHбрымъ дэлHмъ прилэжaти вёровавшіи бGу: сі‰ сyть полє1зна человёкwмъ и3 дwбрA.

f7 Бyихъ же стzзaній и3 родосл0вій и3 рвeній и3 свaрwвъ зак0нныхъ tступaй: сyть бо неполє1зны и3 сyєтны.

‹ Е#ретікA человёка по пeрвомъ и3 вторёмъ наказaніи tрицaйсz,

№i вёдый, ћкw разврати1сz таковhй, и3 согрэшaетъ, и3 є4сть самоwсуждeнъ.

в7i Е#гдA послю2 ґртeму къ тебЁ и3ли2 тmхjка, потщи1сz пріити2 ко мнЁ въ нікоп0ль: тaмw бо суди1хъ њзимёти.

г7i Зи1ну зак0нника и3 ґполлHса ск0рw предпосли2, и3 да ничт0же и5мъ скyдно бyдетъ.

д7i Да ўчaтсz же и3 нaши дHбрымъ дэлHмъ прилэжaти въ н{жнаz трeбwваніz, да не бyдутъ безпл0дни.

є7i Цэлyютъ тS со мн0ю сyщіи вси2. Цэлyй лю1бzщыz ны2 въ вёрэ. Блгdть со всёми вaми. Ґми1нь.

Конeцъ послaнію є4же къ тjту: и4мать въ себЁ главы6 G, зач†лъ же церк0вныхъ G.